ГоловнаДіяльністьЗапобігання корупціїКонфлікт інтересів в системі ДСНС України.
 Версія для друку

І. Поняття конфлікту інтересів.


На сьогодні у Законі України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) вказані такі поняття: «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів». Як зазначається у статті 1 Закону, реальний конфлікт інтересів це є суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Потенційний конфлікт інтересів – наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. Термін «приватний інтерес» вживається у такому значенні: будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв’язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Так реальний конфлікт інтересів стосується ситуацій, коли у особи існує особистий інтерес, який може обґрунтовано вважатися таким, що впливає на виконання посадовцем своїх обов’язків, навіть якщо такий негативний вплив фактично відсутній. Потенційний конфлікт інтересів натомість, може мати місце в тих випадках, коли посадовець має приватні інтереси, здатні призвести до конфлікту у майбутньому. Для віднесення конфлікту інтересів до «реального» слід довести, що приватний інтерес уже певним чином впливає чи вплинув на об’єктивність та неупередженість прийняття рішень. Саме суперечність між приватними інтересами посадовця та його обов’язками, пов’язаними з виконанням функцій держави, неминуче тягне за собою вчинення корупційного прояву – одержання (прийняття пропозиції, обіцянка) неправомірної вигоди. Також супутніми правопорушеннями у подібному випадку можуть бути зловживання службовим становищем, перевищення влади, службова недбалість та інші злочини у сфері службової діяльності. Враховуючи різноманіття приватних інтересів посадових осіб, скласти вичерпний перелік таких ситуацій не видається можливим.

Проте можна виділити низку ключових сфер регулювання, де конфлікт інтересів є найбільш імовірним. Насамперед це стосується виконання функцій державного управління та господарювання щодо родичів та/або інших осіб, з якими пов’язана особиста зацікавленість посадовця. Хоча слід зазначити, що, виходячи із законодавчого визначення поняття «приватний інтерес», конфлікт інтересів може стосуватися і близьких осіб, колег і колишніх працівників, з якими останній має позаслужбові стосунки.

Приклади:
• в економічній сфері, коли при визначенні виконавця робіт або надання послуг, співробітником матеріального забезпечення, в порушення законодавчих вимог та процедур, перевага надається не найбільш якісному з надання послуг суб’єкту господарювання, а суб’єктам в яких керівником є колишній співробітник цього підрозділу;
• при прийнятті кадрових рішень, коли для позитивного вирішення питання при проходженні служби (прийомі/звільненні), кадровий фахівець, в порушення інструкцій, надає перевагу родичу або другу;
• здійснення державного нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту при складанні актів перевірок, адміністративних протоколів та інших розпорядчих документів або внесенні приписів. Інспектор, начебто, «не помічає» існуючих порушень та не застосовує до відповідальних осіб передбачених санкцій з причини того, що він та відповідальні особи є члени однієї команди з виду спорту;
• здійснення відомчого контролю, де керівник очолює комісію щодо моніторингу діяльності підпорядкованого підрозділу, де начальником проходе службу його брат.
В таких випадках посадовець при прийнятті рішень не завжди може діяти неупереджено і не зважати на власні приватні інтереси чи інтереси соціальних, підприємницьких, чи інших груп, в успішній діяльності яких він може бути зацікавлений. Природно, що власні та приватні інтереси посадовця, можуть домінувати над службовими та заважати діяти неупереджено.

Саме можливість потенційного впливу приватних інтересів на виконання посадових обов’язків посадовцем є важливим, насамперед з метою профілактики корупційної поведінки.

Суб’єкти, на які поширюються вимоги Закону в частині запобігання та врегулювання конфлікту інтересів системи ДСНС, вказані у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 Закону. У системі ДСНС до них належать:
1. Особи начальницького складу служби цивільного захисту апарату ДСНС та його територіальних органів, які проходять службу згідно Кодексу цивільного захисту України та Положення про проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу.
2. Державні службовці апарату ДСНС та його територіальних органів.
3. Посадові особи апарату ДСНС та його територіальних органів, які не є державними службовцями та працюють згідно Кодексу Законів про працю України.

ІІ. Заходи із запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Суб’єкти, на які поширюються вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, зобов’язані:
а) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів. Тобто службовець (посадовець) повинен не тільки врегульовувати конфлікти, що виникли, а й діяти на упередження, роблячи все можливе, щоб такі колізії не виникали;
б) повідомляти (це бажано робити у письмовій формі) безпосереднього керівника не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї потенційного чи реального конфлікту інтересів;
в) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів. При цьому керівникам заборонено прямо чи опосередковано спонукати у будь-який спосіб своїх підлеглих до прийняття рішень, вчинення дій або бездіяльності всупереч закону на користь власних чи інших приватних інтересів. Ця заборона передбачена ч. 2 ст. 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), яка передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів;
г) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Керівник зобов’язаний: при отриманні від підлеглого повідомлення про потенційний чи реальний конфлікт інтересів протягом двох робочих днів прийняти рішення про врегулювання конфлікту у спосіб, визначений Законом, про що повідомити підлеглого.

ІІІ. Механізми врегулювання конфлікту інтересів


Закон поділив всі заходи врегулювання конфлікту інтересів на дві категорії, залежно від суб’єкта їх вирішення та характеру самого конфлікту:
1. Зовнішнє врегулювання.
2. Самостійне врегулювання.

Зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів завжди відбувається з відома та за рішенням керівника органа, підприємства, установи або підрозділу. Так згідно ст. 29 Закону передбачено шість основних шляхів, за допомогою яких слід зовнішньо врегульовувати конфлікти під час проходження служби:
1. Усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті (ст. 30 Закону).
2. Застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень (ст. 33 Закону).
3. Обмеження доступу особи до певної інформації (ст. 31 Закону).
4. Перегляд обсягу службових повноважень особи (ст. 32 Закону).
5. Переведення особи на іншу посаду (ч. 1 ст. 34 Закону).
6. Звільнення особи (ч. 2 ст. 34 Закону).


Самостійне врегулювання як потенційного, так і реального конфлікту інтересів може бути здійснено посадовцями лише одним способом: шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу. Обов’язковим у цьому випадку є надання документів, що підтверджують факт позбавлення приватного інтересу. При цьому Закон проголошує, що позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування. Це можна тлумачити так: якщо існує хоча б якась можливість приховування приватного інтересу у разі самостійного врегулювання конфлікту інтересів підлеглим (приміром, фіктивне розірвання шлюбу), його безпосередній керівник зобов’язаний вжити заходів зовнішнього врегулювання. Самостійним врегулюванням конфлікту інтересів, як приклад є самовідвід інспектора, який повинен скласти розпорядчий документ (акт, припис, протокол, постанову, позов) стосовно свого родича або самовідвід керівника, який очолює комісію щодо моніторингу діяльності підпорядкованого підрозділу, де начальником проходе службу його брат.


Саме можливість потенційного впливу приватних інтересів на виконання посадових обов’язків посадовцем є важливим, насамперед з метою профілактики корупційної поведінки.


Так відповідно до пункту 4 частини другої статті 131 Закону Сектор з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДСНС України у Харківській області, згідно до посадових інструкцій, постійно здійснює заходи з виявлення конфлікту інтересів у діяльності осіб служби цивільного захисту Головного управління та підпорядкованих підрозділів та сприяє його врегулюванню. За результатами виявлення та врегулювання конфлікту інтересів, для вжиття заходів реагування, інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (прокуратура в Харківській області, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області ДСР Національної поліції України, Національне антикорупційне бюро України, Національне агентство з питань запобігання корупції) начальника Головного управління та Управління власної безпеки та протидії корупції ДСНС України.


Згідно частини першої ст. 172-7 КУпАП у випадках неповідомлення особою у встановлених Законом випадках про наявність у неї реального конфлікту інтересів, така особа притягається до відповідальності у вигляді штрафу. Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів. Це означає, що навіть за умови інформування посадовцем свого безпосереднього керівника чи керівника вищого рівня про наявність очевидного конфлікту, якщо він прийняв будь-які рішення у цій ситуації, для нього це тягне адміністративну відповідальність. Важливо зазначити, що в такому випадку для притягнення до відповідальності не потрібні докази отримання неправомірної вигоди чи іншого зловживання службовим становищем. Достатньо лише факту вчинення дій чи ухвалення певного рішення в умовах конфлікту інтересів.


Статтею 59 Закону передбачено, що відомості про осіб, яких притягнуто у тому числі до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться Національним агентством з питань запобігання корупції безтерміново.


Сектор з питань запобігання та виявлення корупції

    Твіт